Право бути почутими

У школі ми вивчаємо письменників минулих століть: Ольга Кобилянська, Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Микола Вороний , Остап Вишня і т.д. Люди вчаться і ростуть на їхніх оповіданнях, віршах, казках. Але у тій же школі відведено лише кілька тем, які стосуються сучасних авторів. Саме тому наша команда відшукала молодих письменників Сум та поспілкувалася з деякими із них.

Ганна Шинкорук раніше проживала в Луганську. Коли розпочалися воєнні дії на сході України, дівчина була вимушена поїхати з міста. І протягом шести років Ганна проживає у Сумах разом зі своєю сім'єю.

"Любов до літератури в мене почалася ще з дитинства. Я багато читала, особливо захоплювалася українськими письменниками, не буду їх перераховувати, але виділяю з усіх Тараса Григоровича Шевченка і Лесю Українку. Перевагу віддавала віршам. До писемництва прийшла випадково: у моєї доньки в школі був конкурс на власний вірш і вона попросила мене допомогти. Я так захопилася цим процесом, навіть не здогадуючись, що в мене є хист до віршування. Донька зайняла І-ше місце за цей вірш і я замислилась над тим, щоб почати писати. Дуже люблю усі пори року. Тому натхнення і ідеї беру у природи. Вона сама ніби нашіптує мені на вушко".

Денис Шматман також жив в Луганську і з початком війни переїхав до Сум.
Хлопець працює інженером, але це не заважає йому писати вірші. 

«Почав писати десь років у 18-19, доволі пізно порівняно з іншими. Я постійно стикаюсь з людьми, які розказують що пишуть вірші з дитинства. Я прийшов до цього вже у більш зрілому віці. Основний заробіток це креслення схем для збагачуваних машин. Але паралельно хочеться займатися творчістю, а поезія – це найменш затратне за бюджетом мистецтво, і я вирішив, що буду писати вірші.Спочатку я просто писав для себе. Але жив в маленькому селі Нижнє, під Луганськом. Там нічого не відбувається, ніякого культурного життя, вірші нікого не цікавлять, тому писав я сам для себе. Усе змінилося, коли переїхав у Суми і випадково зв’язався з сумськими поетами. Вони почули мої вірші, і виявилося, що вони непогані. Вважаю, що в мене з'явиться ще одна можливість заробітку».

Анна Заскока, жителька Сумщини, зараз навчається в 11 класі, проживає в селі Верхня Сироватка. Пише під псевдонімом «Эмили Тузе».

 «Із самого дитинства проживаю в селі у приватному будинку. Кожен день проходив в моїй маленькій кімнаті. Мабуть, саме тут народився мій поетичний талант, якщо так можна сказати. У мене творча сім’я: мама художниця, дідусь теж малював, пів сім’ї журналістів. Свідомо я пам’ятаю, що перший вірш написала у четвертому класі. Потім в десятому ходила на підготовчі курси до вступу в Шевченка (КНУ), де у мене був викладач, який зумів зацікавити сучасною українською літературою. Тоді я з нею ознайомилася, почала ходити на творчі вечори. Весь цей час я вже писала. Раділа тому, що батьки мене підтримували в цьому, і все давалось легко. І якось світогляд відійшов від Ліни Костенко, від того, що в тебе вкладають протягом життя. Я зрозуміла, що є цікава література, яка не пише про ночі, очі, калину, Україну і патріотизм. Почалися літературні тусівки десь в маленьких саморобних підвалах, літшколи, і весь мій навколишній світ складався з літератури. Мабуть, так я і стала Сироватською  поеткою. Ті, хто знають мене як письменницю, постійно питають: "Чому «Эмили Тузе»?"(сміється). Я сама не знаю, чому, в одну мить цей образ з'явився в моїй голові, тому вирішила, що це покликання моїх поетичних думок».

Метелик Альоша, родом із Сумщини. Зараз проживає в Києві, після одинадцятого класу вступила до КНУ театру, кіно і телебачення, іменi І. К. Карпенка-Карого. 

«У мене творчі батьки-музиканти. Вперше написала вірш десь у 5-6 років. Усе дитинство і підлітковий вік я писала, але в певний момент, у 16, зрозуміла, що це не просто хоббі, а щось серйозніше. Я хотіла вдосконалюватися у цьому, розвиватися. Тому почала ходити на різні заходи про сучасну поезію. У школі цього не навчали, але важливо в певний момент зрозуміти, що є сучасна поезія. Зрозуміти, що немає сенсу писати альбомну лірику 19 століття. Я почала ходити на різні літвечори, щоб просто слухати молодих сучасних поетів. Ну і, звісно, знайомитися з ними, бути в темі цього руху. Так я дізналася про формат вільного мікрофона, почала публічно читати свої вірші, але поки їх можна тільки слухати, в соц. мережах їх немає».

А ви цікавитеся поезією? Або, можливо, у вас є хист до написання віршів? Діліться своїми талантами у коментарях!

Дар'я Шматченко